Волочиськ
 

           
           
каталог сайтів bigmir)net TOP 100
 
Посилання

    

    

    

    

    



У геніальності-один відсоток таланту,
а дев’яносто дев’ять відсотків праці.

Едісон

Одним із актуальних питань у сучасній педагогічній практиці ( теоретико-методологічного, науково-методичного та практичного характеру) є питання вивчення особливостей розвитку здібностей та обдарованості у період дошкільного дитинства – початок становлення особистості.

« Дітям властиві надзвичайна чутливість до образних вражень, багатство уяви, що проявляється у творчій грі і невтомна допитливість» – зазначала Г.Люблінська. Вона підкреслювала, що у дошкільнят за сприятливих умов відбувається швидкий загальний розвиток мислення, мовлення, рухів, сенсорики.

Л.Венгер, О.Кульчицька, Г. Лаврентєва, Н.Лейтес, Т.Титаренко та інші ними доведено, що у період дошкільного дитинства активно формуються довільні механізми регуляції психічних процесів, спостерігаються прояви музичних, художніх, технічних і розумових здібностей, що є підгрунттям для подальшого гармонічного становлення особистості.

Також дослідники стверджують, що багато обдарованих людей не реалізували своїх можливостей через несприятливе виховання в дитинстві.

Обдарована дитина – майбутній цвіт нації, її інтелектуальна еліта, особистість, дуже цінна, але досить тендітна частина нашого суспільства.

Розуміння особистісних особливостей обдарованої дитини вкрай важливе, тому що раннє виявлення навчання та виховання таких дітей є головним з завдань  удосконалення  системи освіти. З’ясувавши  особливості обдарованої дитини, її несхожість, можна зрозуміти творчі потенції такої дитини і напрямки якими їх слід розвивати.

Обдаровані діти повинні користуватися пристосованими до їх потреб умовами освіти, що дали б їм змогу реалізувати  повністю свої можливості як у своїх інтересах так і в інтересах суспільства.

Робота з виховання обдарованих дітей – завдання, що вимагає узгоджених дій багатьох фахівців, центральне місце серед яких посідають практичні психологи. Вивчення обдарованості дітей є важливим як для педагогів, так і для батьків. Отже, потрібна система організації навчально-виховного процесу, у якій дитина, як унікальна і неповторна особистість, стає активним суб’єктом  розвитку та навчання.

Проблема дитячої обдарованості  давно досліджувалася в психології, і відносно неї нагромаджено великий матеріал. Відомо. число дітей, що розвиваються в більш швидкому темпі ніж їх однолітки, складає приблизно: 10% у  віці до  трьох років, 2-3% до семи років, 1% – у  шкільний період. Тому виявлення обдарованих дітей ще в ранньому віці є завданням першочергових.  Як показують спостереження,  діти раннього віку часто «приховують» свої здібності, якщо дорослі не  оцінили їх належним чином.

Важливими передумовами розвитку дитячої обдарованості є вікові особливості дитини, які можна вважати,  компонентами дитячих здібностей. Деякі психічні особливості, які  якісно відрізняють  дитину від дорослого, безпосередньо відображаються на дитячих здібностях. Дітям притаманна незвичайна  чутливість до вражень, багатство уяви, що  проявляється в творчих іграх, невтомна допитливість.

Етапи вікового розвитку мають особливі риси.  Віковий розвиток проходить шляхом послідовних переходів від  однієї сходинки до якісно іншої. При цьому риси, що  властиві певному періоду,  можуть на іншій стадії розвитку зникнути  або стати другорядними.

Процес вікового розвитку  наштовхує на думку про ті сензитивні  періоди розвитку, коли з’являється  особливо благоприємні можливості для того чи іншого напрямку  розвитку.  Процес виховання та навчання має ґрунтуватись на  цих  особливостях психічного розвитку.

Важливо знати вікові закономірності  становлення особистості та усвідомлювати своєрідність тих індивідуальних рис, що складають  неповторність дитини.

Серед особливостей генетики дитини, залишається феномен,  часто  ігнорований  дорослими, -  феномен множинності  талантів.  Розвиток дитини – це множення в ньому  психічних реальностей і таланти, закладені  природою можуть знаходитися в кожній з цих реальностей. Одна дитина  талановита у діях, інша – інтелектуально,  у третьої – дар спілкування, у четвертої -  виключний самоконтроль. Але  цілком можливо, що  таланти  проявляться пізніше.

У зміст цієї проблеми, яка стала провідною, повинно бути покладено особистісно  орієнтований підхід до  кожної дитини, що забезпечує високий рівень розвитку її  творчого потенціалу.

Робота практичного психолога у плані розуміння  актуальних завдань і проблем обдарованої дитини й організації практичної роботи в дитячому садку, полягає у створенні соціально-педагогічних умов необхідних для виявлення і розвитку обдарованості дітей. Його роботу можна охарактеризувати як підтримуючу, що гармонізує у психопрофілактичну.

Робота психолога з обдарованою дитиною вирішує певні завдання:

Консультативна, тренінгова робота з дитиною спрямована на розвиток  самосвідомості, широкого, і поглибленого розуміння своїх здібностей і можливостей. У даному випадку потрібно підкреслити  важливість формування в обдарованої дитини ціннісного ставлення до себе і свого таланту, розуміння його ціннісного змісту.

Навчання соціально-психологічних навичок, уміння  встановлювати і підтримувати стосунки з навколишнім, розуміти свої почуття і переживання у спілкуванні,  конструктивно вирішувати  конфлікти.

Одним з ефективних методів роботи з дітьми, що зазнають ті чи інші емоційні та поведінкові труднощі, є казкотерапія. Цей метод дозволяє вирішувати ряд проблем, що виникають у дітей дошкільного, молодшого шкільного та інших віків. Зокрема, за допомогою казкотерапії можна працювати з обдарованими дітьми у наступних напрямках:

  • агресивними, невпевненими, сором’язливими дітьми,
  • розвиток загальних та спеціальних здібностей,
  • з проблемами сорому, провини, брехні,
  • прийняттям своїх почуттів,
  • а також з різного роду психосоматичними захворюваннями,
  • енурезами і т.д.

Крім того, процес казкотерапії дозволяє дитині актуалізувати і усвідомити свої проблеми, а також побачити різні шляхи їх вирішення.

За допомогою казок можна метафорично виховувати дитину, допомагати здолати негативні сторони її особи, що формуються. Казковий жанр розвиває мислення кожної дитини, сприяє створенню інтелектуальної атмосфери в дитячому колективі.

Казка має великий вплив як на свідомі, так і на несвідомі сторони особистості. Про вплив казки на несвідоме людини писали такі психологи, як Е. Берн, К.Г. Юнг, Е. Фромм, З. Фрейд. Зокрема, Е. Берн говорив, що казка – це рольова взаємодія, що складається в сценарій, тобто це те, що людина ще в дитинстві планує зробити в майбутньому. Думка про те, що людське життя часом слідує образам, які ми знаходимо в міфах, легендах і чарівних казках, заснована на ідеях К.Г. Юнга і

З. Фрейда. Згідно з їх поглядами, дитина «вбирає» філософські смисли, стилі взаємин і моделі поведінки, потім розігрує це з друзями. Багаторазово проживаючи події казки, дитина опосередковано набуває значимий для себе життєвий досвід.

Завдяки казкам у дитини виробляється здатність співпереживати, співчувати, без якої людина не людина.

Практичний психолог Цінько О.В.

Використання практичним психологом  елементів казкотерапії
у роботі з обдарованими дітьми

  Скачати посібник (1.1 Мб, завантажень 2,193)


 

Батькам на замітку

Система роботи з підвищення рівня правової культури дітей старшого дошкільного віку.

Читати далі »

Батькам на замітку

З точки зору медицини, віддавати дитину в дитячий дошкільний заклад треба або в 3 місяці (як це відбувалося 30 років тому, коли мами майже відразу виходили на роботу), або в 4,5 роки.

Читати далі »

Слайдшоу
Говорять наші діти

Діти чекають сніданку. Влад підходить до виховательки і запитує:
- То коли ж те їдання вже буде?..

Читати далі »

           
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

Розробка сайту: www.volochisk.info                                                       Офіційний сайт. Волочиський ДНЗ "Зірочка" © 2013-2016.