• Дитина вступає в дитячий садок.

Мета:

1. розширити знання батьків щодо вікових норм розвитку дітей 2-3-х років;
   1. ознайомити батьків з особливостями та правилами процесу адаптації до умов дошкільного закладу;
2. допомогти батькам полегшити дитині процес входження малюка в нові умови життя.

Оформляючи дитину в дитячий садок, батьки переживають: як її зустрінуть чи буде їй добре.

Потрапивши в незнайому ситуацію, вимушено спілкуючись з незнайомими людьми, навіть доросла людина буде почуватися некомфортно. Як почувається у таких умовах дво-трирічний малюк?

У чому полягають причини важкої адаптації до умов дитячого садка?

1. Брак у сім’ї режиму, який збігається з режимом дитячої групи дошкільному навчальному закладі.
2. Брак досвіду спілкування з незнайомими дітьми і дорослими.
3. Несформованість елементарних культурно-гігієнічних навичок.
4. Наявність у дитини специфічних звичок.
5. Невміння зайняти себе іграшками.

У період адаптації, шановні батьки, ви можете допомогти своїй дитині і зарадити багатьом проблемам:

1. За можливості розширяти коло спілкування дитини, допомогти подолати їй страх перед незнайомими людьми: звертати уваги дитини на дії і поведінку сторонніх людей, викликати позитивне ставлення до них.
2. Не допускати висловлювань співчуття про те, що змушені віддавати дитину в дитячий садок.
3. Привчати до самообслуговування, заохочувати спроби самостійних дій.
   1. Допомогти дитині розібратися з іграшками: для цього використовувати показ дій з ними, сюжетний показ, спільні дії, залучати дитину до спільної гри.

5. Розвивати наслідування та імітування у діях дитини: « політаємо як горобчики», « пострибаємо як зайчики».

1. Вчити звертатися до іншої людини, ділитися іграшкою, жаліти дитину, яка плаче тощо.

До моменту вступу в дитячий садок дитина має вміти:

❖     самостійно сідати на стілець;

❖     самостійно пити з чашки;

❖     користуватися ложкою, їсти з хлібом;

♦♦♦ активно брати участь в одяганні і роздяганні тощо.

Наочним прикладом мають виступати насамперед самі батьки. Вимоги до дитини мають буди послідовними і доступними. Важливо також постійно вправляти дитину у тих діях, якими вона оволодіває, заохочувати дитину, давати позитивну оцінку навіть за спробу виконання.

Розмовляючи з батьками, зробіть так, щоб вони почувалися комфортно і невимушено, але водночас зберігайте ділову манеру спілкування. Зберігайте конструктивну дистанцію, яка допомагає оптимальному спілкуванню. Для заохочення використовуйте короткі фрази, які засвідчують згоду, розуміння і спонукають батьків продовжити розповідь. Слова « Так…», « Розумію…», « Звісно…», « Продовжуйте»,»Ага…», – запрошують говорити вільно і невимушено. Вони означають: « Продовжуйте, я разом з вами і уважно вас слухаю». Перешкодами в ефективній взаємодії слугують фрази: « Давайте швидше…», « говоріть…», « це хто ж вам сказав?».

Головну увагу під час консультування звертайте на аналіз ситуації, що склалася, особливості рольової взаємодії, пошук особистісних ресурсів батьків і обговорення способів розв’язання проблем. Здійснюйте з батьками спільний пошук нових форм поведінки – « прийняття рішень».