Мета:
- розширити знання батьків щодо вікових норм розвитку дітей 2-3-х років;
- ознайомити батьків з особливостями та правилами процесу адаптації до умов дошкільного закладу;
- допомогти батькам полегшити дитині процес входження малюка в нові умови життя.
Оформляючи дитину в дитячий садок, батьки переживають: як її зустрінуть чи буде їй добре.
Потрапивши в незнайому ситуацію, вимушено спілкуючись з незнайомими людьми, навіть доросла людина буде почуватися некомфортно. Як почувається у таких умовах дво-трирічний малюк?
У чому полягають причини важкої адаптації до умов дитячого садка?
- Брак у сім’ї режиму, який збігається з режимом дитячої групи дошкільному навчальному закладі.
- Брак досвіду спілкування з незнайомими дітьми і дорослими.
- Несформованість елементарних культурно-гігієнічних навичок.
- Наявність у дитини специфічних звичок.
- Невміння зайняти себе іграшками.
У період адаптації, шановні батьки, ви можете допомогти своїй дитині і зарадити багатьом проблемам:
- За можливості розширяти коло спілкування дитини, допомогти подолати їй страх перед незнайомими людьми: звертати уваги дитини на дії і поведінку сторонніх людей, викликати позитивне ставлення до них.
- Не допускати висловлювань співчуття про те, що змушені віддавати дитину в дитячий садок.
- Привчати до самообслуговування, заохочувати спроби самостійних дій.
- Допомогти дитині розібратися з іграшками: для цього використовувати показ дій з ними, сюжетний показ, спільні дії, залучати дитину до спільної гри.
5. Розвивати наслідування та імітування у діях дитини: « політаємо як горобчики», « пострибаємо як зайчики».
- Вчити звертатися до іншої людини, ділитися іграшкою, жаліти дитину, яка плаче тощо.
До моменту вступу в дитячий садок дитина має вміти:
? самостійно сідати на стілець;
? самостійно пити з чашки;
? користуватися ложкою, їсти з хлібом;
??? активно брати участь в одяганні і роздяганні тощо.
Наочним прикладом мають виступати насамперед самі батьки. Вимоги до дитини мають буди послідовними і доступними. Важливо також постійно вправляти дитину у тих діях, якими вона оволодіває, заохочувати дитину, давати позитивну оцінку навіть за спробу виконання.
Розмовляючи з батьками, зробіть так, щоб вони почувалися комфортно і невимушено, але водночас зберігайте ділову манеру спілкування. Зберігайте конструктивну дистанцію, яка допомагає оптимальному спілкуванню. Для заохочення використовуйте короткі фрази, які засвідчують згоду, розуміння і спонукають батьків продовжити розповідь. Слова « Так…», « Розумію…», « Звісно…», « Продовжуйте»,»Ага…», – запрошують говорити вільно і невимушено. Вони означають: « Продовжуйте, я разом з вами і уважно вас слухаю». Перешкодами в ефективній взаємодії слугують фрази: « Давайте швидше…», « говоріть…», « це хто ж вам сказав?».
Головну увагу під час консультування звертайте на аналіз ситуації, що склалася, особливості рольової взаємодії, пошук особистісних ресурсів батьків і обговорення способів розв’язання проблем. Здійснюйте з батьками спільний пошук нових форм поведінки – « прийняття рішень».